Глосарій

Словничок  літературознавчих термінів

А

Авангардизм, авангард (від фр.avant - спереду і garade - передовий загін) - одна зі світонастанов модернізму, скерована на руйнування традиційних художніх законів, форм. Відповідає атмосфері нової (модерної) епохи, що руйнувала традиційне, розмірене існування, старі уявлення про красу як симетрію, урівноваженість, гармонію.

Автобіографічний твір - літературний жанр; художній опис автором власного життєвого шляху на основі спогадів.

Автор - особа, яка створила літературний твір; персонаж, діюча особа художнього твору - образ автора.

Акровірш - поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка, прочитані згори вниз, утворюють слово чи фразу.

Актуальність твору - важливість, злободенність порушених у творі проблем на той час, коли твір написано чи опубліковано.

Алегорія - ( від гр. - інакомовлення) - двопланове художнє зображення (реальне і приховане, текст і підтекст), що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями.

Алюзія - художньо-стилістичний прийом; натяк, відсилання до певного літературного твору, історичної події або чого-небудь іншого.

Амфібрахій - трискладова стопа з наголосом на другому складі

Аналіз художнього твору - усвідомлення, розкриття ідейного змісту твору та особливостей художніх засобів, художньої форми в їх єдності, оцінювання його виховного й естетичного значення.

Аналогія - подібність між явищами та предметами з метою їх розкриття.

Анапест - трискладова стопа з наголосом на третьому складі.

Анафора - єдинопочаток; ( від гр. - піднесення) повторення звуків,  слова або групи слів на початку фраз чи строф.

Анекдот - жанр фольклору; коротка, здебільшого усна, гумористична або сатирична розповідь з несподіваним і дотепним фіналом.

Анотація - стисла характеристика книги, статті за їхнім змістом, ідейним спрямуванням, оформленням тощо

Антитеза - зіставлення протилежних явищ, понять, характерів для посилення враження.

Архетип - це найзагальніших прообраз, який виростає з колективного, зокрема національного, позасвідомого. Надалі він може видозмінюватися.

Асоціація, асоціативність - (від лат. - поєднання, сполучення) - зв'язок уявлень чи відчуттів, коли одне з них викликає у свідомості інше 

Афоризм - це короткий стислий влучний оригінальний вислів, що є усталеним, містить глибоку народну мудрість, філософську й узагальнену думку.

Б

 Байка - невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний або сатиричний твір алегоричного змісту. Має сюжет і мораль

Балада - невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і співчутливо-сумним звучанням

Бароко - (від італ. barocco - дивний, химерний) - напрям у мистецтві ХVІ - ХVІІІ ст. Для нього характерні: декоративність, символічність, умовність, "гра розуму", контрастність.

Білий вірш - вірш, у якому не римуються рядки.

Біографічний твір - життєпис;  розповідь про життєвий шлях людини

Бурлеск - жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається тим, що героїчний зміст викладається навмисно вульгарно, грубо, знижено або ж, навпаки, про "низьке" говориться піднесено, урочисто.

В

Верлібр - вільний вірш, система віршованих рядків без рими, ритмічна єдність яких ґрунтується на інтонаційній подібності.

Вертеп - старовинний пересувний ляльковий театр, який ставив релігійні й світські п'єси 

Веснянки - хорові, з іграми й танцями народні календарно-обрядові пісні, що виконуються на честь приходу весни і початку польових робіт.

Вірш - невеликий твір, побудований за законами віршованої мови.

Віршована мова - ритмічно побудована мова з повторенням таких елементів, як наголос, стопа, рядок, пауза, строфа. Віршований ритм посилюється римою - співзвучним закінченням рядків.

Віршовий ритм (від гр. - такт, розміреність, узгодженість) - ритм, що створюється упорядкованим чергуванням рядків, наголошених і ненаголошених складів.

Віршування - мистецтво складання віршів, вираження автором думок і переживань у віршовій формі.

Вітаїзм, вітаїстичність (від лат. vitalis - життєвий) - захоплення життям у всіх його виявах, культ краси, молодості, любові, оптимістичне світовідчуття.

Г

Героїко-романтична повість - це повість, у якій зображено героїчні вчинки виняткового героя у надзвичайних обставинах.

Гімн - один із видів ліричної поезії; урочиста, похвальна пісня.

Гіпербола - троп,що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета або явища з метою увиразнення їх.

Головний герой - образ-персонаж, довкола якого відбувається основна дія у творі, найглибше розкривається його характер.

Громадянська лірика - твори, у яких думки й переживання викликані суспільно-політичними подіями

Гротеск - сатиричний художній прийом у літературі, заснований на явному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різних контрастів.

Гумор - різновид комічного, зображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні.

Гумореска - невеликий прозовий або віршований твір жартівливо-гумористичного характеру про якусь смішну пригоду чи рису характеру людини

Д

Декорація - художнє оформлення сцени.

Дактиль - трискладова стопа з наголосом на першому складі.

Деструкція -руйнування чогось, щоб з уламків конструювати, створювати нове мистецтво

Деталь художня -виразна подробиця, яка допомагає  викликати в уяві яскраву цілісну картину пейзажу, портрета, обставин поведінки або зовнішнього вигляду людини.

Детектив (від англ. - розкриття) - пригодницький твір, у якому зображено розкриття таємниці, пов'язаної зі злочином.

Дисонанс ( від лат.dissonans - нестройне звучання) - різновид рими, у якому збігаються приголосні, але не збігаються наголошені голосні.

Диптих -два твори мистецтва (вірші, картини, скульптури тощо), пов'язані одним задумом.

Діалог - розмова двох або більше осіб.

Драма - літературний рід, характерною ознакою якого є розкриття явищ життя й характерів героїв через розмови дійових осіб (діалоги, монологи). Драматичні твори призначені для постановки на сцені, їм властива єдність дії, часу й місця. В основі сюжету драматичного твору - конфлікт. Основні жанри драматичного твору: власне драма, трагедія, комедія, трагікомедія.

Драматичний твір- один із родів художньої літератури, у якому явища життя і характери героїв розкриваються не через авторську розповідь, а через вчинки й розмови дійових осіб (діалоги й монологи), призначений для сценічного втілення.

Драматург - письменник, який створює драматичні твори для постановки на сцені.

Другорядний герой - образ-персонаж, який допомагає розкрити характер головного героя, основний конфлікт у творі.

Дума - народний віршований епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом у супроводі кобзи, ліри чи бандури

Е

Екзистенціалізм (від лат.existentia - існування) - напрям у філософії та літературі, предметом вивчення (чи художнього дослідження, осмислення) якого є проблема буття (існування) людини в складних ситуаціях страждання, внутрішньої боротьби, загрози смерті, утрати близьких тощо.

Екслібрис- книжковий знак власника книги.

Експозиція - в художньому творі та його частина, у якій розповідається про  місце, час дії, основних персонажів.

Експресіонізм (від. лат. expression - вираження) - стильовий напрям у європейському мистецтві першої третини ХХ ст. Йому притаманні підвищена емоційність вираження почуттів, переживань, психологічного напруження, увага до кризових, випробувальних ситуацій, символізм, гіперболізація, метафоричність зображення, увиразнені художні образи, їхня гіперболізація та гротесковість.

Елегія - один із жанрів лірики медитативного, журливого, меланхолійного змісту.

Епіграф - короткий уривок якогось твору, влучний вислів, афоризм, який вміщується перед початком статті або твору для увиразнення його теми, ідеї, загального настрою.

Епізод - у художньому творі - невелика, сюжетно завершена частина події.

Епітет - троп, художнє означення, яке підкреслює характерну рису, певну властивість явища, предмета, поняття і на яке автор хоче звернути увагу, висловити своє емоційне ставлення.

Епітети постійні - епітети, що часто вживаються в художніх творах із певними словами, підкреслюють якісь сталі ознаки чвищ, предметів, характеристики людей.

Епіфора  - повторення однакових слів, словосполучень у кінці віршованих рядків чи строф.

Епос - один із основних родів літератури, який відображає життя детально, характерними ознаками якого є змалювання життя у формі авторської розповіді про людей і події. Епічні твори розповідні, у них широко й багатогранно відтворюються життєві явища, події подаються, як правило, у минулому часі, як такі, що відбулися. Малі епічні форми: оповідання, нарис, новела, казка; середні - повість; великі - роман, епопея.

Ж

Жанр літературний - форма, у якій створено літературний твір: епос, лірика, драма та їх різновиди.

З

Зав'язка 

Загадка - влучне, образне запитання, у якому натякається на відповідь, або прихований опис предметів і явищ, що потребує відповіді.

Зачин - початок розповіді чи опису у творі. 

Зорова (візуальна) поезія - синтетичний різновид мистецтва, у якому текстовий символ (літера, слово, знак, речення) є елементами зорового образу завдяки специфічному його розташуванню в зображенні чи об'єкті

І

Ідея - основна думка твору про зображені життєві явища. Висвітленню ідеї підпорядковано всі картини й образи твору.

Ідейний смисл - це сукупність ідей твору.

Імпресіонізм  (від фр. impression - враження) - стиль у мистецтві та літературі, який полягає у відтворенні особистих вражень, спостережень, відчуттів, переживань від об'єктивної реальності, тобто ґрунтується на єдності об'єктивного та суб'єктивного.

Імпровізація - процес одночасного складання і виконання якогось твору.

Інвектива - пряме, гостре засудження чогось.

Інверсія - зворотний порядок слів у реченні (змінений звичний порядок слів).

Інтер'єр - змалювання внутрішнього вигляду приміщення в літературному творі.

Інтермедія - невелика за обсягом комічна сценка або п'єса, яку виконували між актами основного драматичного дійства.

Інтимна лірика - вірші, у яких настрої ліричного героя викликані особистими переживаннями.

Інтонація - тон мовлення (читання, розповідь), яким передається зміст, настрій, емоції. Може бути розповідною, питальною, окличною, спонукальною, перелічувальною тощо.

Іпатіївський (Іпатський) список (літопис) - один із двох переписаних варіантів "Повісті минулих літ". Другий - Лаврентіївський список.

Іронія - тонке, приховане глузування. Один із засобів гумору та сатири; прихована насмішка, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному плані, а мається на думці (прихованому підтексті) протилежне.

Історична повість - повість, яка побудована на історичному сюжеті, у якому широко відтворюється певна епоха та її діячі.

Історична поема - поема, у якій зображено історичні героїчні постаті й події минулого.

Історична правда - реальні події та пов'язані  ними життя і діяльність конкретних історичних осіб, які автор історичного твору використовує як основу для художнього відтворення дійсності.

Історичні пісні - народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб.

Історичний роман - твір, у якому відображено конкретну історичну добу, певні історичні події, історичні постаті, які жили й діяли в описуваний період.

Історіософія - спроба пояснення сенсу, логіки історичних подій.

К

Казка - фольклорний і літературний жанр, твір, у якому розповідається про вигадані, фантастичні події, що сприймаються як реальні.

Календарно-обрядові пісні - ті, що виконуються під час календарних свят, обрядів.

Карикатура- сатиричний малюнок загостреного критично-викривального характеру. 

Кіноповість - повість, написана з урахуванням специфіки кіно, із застосуванням кінематографічних прийомів оповіді та монтажу.

Кларнетизм -синтетичний стиль, у якому переплелися символістська й імпресіоністична манери в єдності з фольклорною й бароковою.

Класицизм - художній стиль і напрям у європейському мистецтві в ХVІІ - на початку ХІХ ст.

Колискові пісні - різновид народних родинно-побутових пісень, що виконуються уповільнено, щоб  заколисати дитину.

Коломийка - жанр української пісенної лірики, яка за ритмом і мелодикою повязана з однойменним народним танцем. Це коротка, як правило, дворядкова пісня, кожен рядок якої складається з чотирнадцяти складів.

Комедія -драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири відображається смішне, висміюються негативні явища, риси вдачі людей.

Композиція - це будова художнього твору, розташування й співвідношення всіх його компонентів: сюжетних, позасюжетних елементів, висловлювань героїв твору.

Контраст - це різко окреслена протилежність у чомусь: риса характеру, у властивостях предметів чи явищ.

Конфлікт - зіткнення, боротьба протилежних поглядів, серйозне непорозуміння, суперечка.

Кульмінація - у художньому творі момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту, вирішального зіткнення героїв.

Курйозний вірш - це вишуканий поетичний твір, незвичайний за формою, для якого характерне поєднання зорових і слухових елементів, узгоджених зі змістом. 

Л

Легенда - придумана і переказана оповідь про якусь полію, особу, явище, походження назв, що сприймається як достовірна.

Лірика - літературний рід, характерними ознаками якого є ритмічна мова, організована в короткі рядки, найчастіше з римами; зосередженість на розкритті внутрішнього світу людини, відтворенні емоційного  відгуку автора (ліричного героя) на життя; безсюжетність.

Ліричний герой - умовна дійова особа, почуття, переживання якої розкриваються в ліричному творі.

Ліричний відступ - композиційний засіб у ліро-епічному творі, коли коли автор пише розповідь та безпосередньо від себе висловлює думки, почуття з приводу зображуваних подій, вчинків або характеристики героїв, певних явищ.

Ліричний твір - художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття.

Ліро-епічний твір (ліро-епос) - літературний жанр, у якому поєднуються зображальні та виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу.

Літературна казка - авторський художній твір у прозовій чи віршованій формі, заснований на фольклорних джерелах, може бути й цілком оригінальний. Це твір переважно фантастичний, у ньому зображуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв.

Літературний напрям - конкретна частина літературного процесу, породжена творчістю представників одного художнього методу, яка характеризується спорідненістю стильових ознак та існує в межах однієї епохи й нації.

Літературний процес - це особлива форма функціонування літератури в певній країні у певну історичну добу. Охоплює у своє силове поле не тільки художню літературу, а й усе, пов'язане з нею: критику, літературознавство, філософію, суміжні мистецтва. Він складається з таких чинників: творчі напрями, стильові течії, творчий доробок митців, критика та її вплив на розвиток письменства, періодика, видавнича справа, зв'язок з літературами інших народів, літературні угрупування, письменницькі організації.

Літопис - найдавніший вид літератури, що являє собою розташовані в часовій послідовності коротенькі замітки й докладні оповідання про історичні події. (Запис у хронологічній послідовності історичних подій учасником або свідком).

М

Маргінальність (від лат. marginalis - той, який знаходиться скраю, на межі) - у літературознавчому розумінні йдеться про поведінковий стан людей, вихідців із села, які стають міськими жителями, однак перебувають у межовому, перехідному стані.

Метаморфоза - прийом, за основу якого взято перетворення людини на рослину чи тварину.

Метафора - троп, у якому ознаки одного явища переноситься на інше явище за подібністю між ними.

Метонімія - троп, заснований на перенесенні значення одного слова на інше за суміжність (перекладати Байрона, заснуло село).

Мистецтво - творче відображення дійсності за допомогою художніх образів.

Мистецька (художня) течія - спорідненість творчих принципів митців на підставі схожих естетичних засад.

Міміка - рухи м'язів обличчя, які виражають внутрішній стан людини.

Містерія - різновид романтичної алегорично-символічної поеми з гротескним змістом, для якої характерні поєднання фантастичного з реальним, участь надприродних сил як персонажів, символіка, філософічність, тяжіння до драматизації.

Міф - розповідь, що передає первісне уявлення давніх людей про всесвіт, явища природи, тварин, рослини, власну історію, про богів та героїв.

Міфологізм - спосіб поетичної реалізації міфологічного мислення в художній літературі, який засновано на використанні в новому контексті.

Міфологія - сукупність міфів.

Мова автора - авторська оповідь про події та героїв (персонажів).

Мова персонажа - висловлювання героя твору.

Модернізм - основний напрям, складний комплекс літературно-мистецьких тенденцій, що існували наприкінці ХІХ ст. - другої половини ХХ ст.

Монолог - розгорнуте висловлювання одного персонажа, роздуми літературного героя вголос, розмова з самим собою.

Мораль - повчальний висновок у байці. 

Мотив - стійкий формально-змістовий компонент художнього твору;  тема ліричного твору; підтема, яка супроводжує, доповнює основну тему твору.

Н

Неокласицизм - мистецький, літературний напрям, стилістичний принцип, який продовжує традиції класицизму в європейському мистецтві та літературі другої половини ХVІІІ - ХХ ст.

Неоромантизм - романтичні течії і тенденції в європейській та американській літературі наприкінці ХІХ  - на початку ХХ ст., стильова течія модернізму. Характерними рисами є прагнення поєднати ідеал з дійсністю, привернути увагу до чуттєвої сфери людини, емоційно-інтуїтивного пізнання світу; усвідомлення індивідуальної й суспільної свободи, піднесення постаті визначного героя, яки., зазвичай, є самотнім. Самотність у неоромантиків є виміром самоцінності й трактується як філософська категорія, що визначає високість душі

Новела  (італ. novella  - новина)- невеликий за обсягом прозовий епічний твір, у якому йдеться про незвичайну подію або напружений емоційний стан героя; має несподіваний фінал, виразну кульмінацію, що визначає композицію твору.

О

Образ -це конкретне й водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомогою вимислу  й має естетичне значення. Різновиди художніх образів : словесні, слухові, зорові, нюхові, образ-символ, образ -персонаж.

Образ-символ - це такий художній образ, який у читача викликає певні асоціації.

Оксиморон (оксюморон) - троп, заснований на сполученні логічно несумісних понять, протилежних за значенням слів, унаслідок чого створюється несподіваний експресивний ефект (дзвінка тиша).

Оповідання - епічний жанр, невеликий прозовий твір, сюжет якого побудований на одному, рідше декількох епізодів із життя одного або кількох персонажів

П

Паліндром - невеликий твір, під час читання якого зліва направо й навпаки зберігається той же зміст

Пантеїзм - обожнення природи, відчуття присутності Бога в усьому довкіллі.

Поема в прозі - значний за обсягом ліро-епічний твір, у якому зображено якісь значні події та яскраві характери. Відзначається наскрізним пафосом і ліризмом, проникливим авторським голосом.

Поетика - особливості художньої форми фольклорного чи літературного твору, тобто  особливості його побудови (композиції), художніх засобів, віршування та ін.